Національна програма інформатизації суспільства  

Національна програма інформатизації суспільства

З метою інтеграції України в світову спільноту як рівноправного партнера, необхідно враховувати, що в даний час розвинені країни переходять до інформаційного суспільства, в якому інформація, засоби та методи роботи з нею є найважливішими ресурсами держави. У зв’язку з цим, питання інформатизації суспільства вимагають невідкладного вирішення.

У 1998 році в Україні біла прийнята Національна програма інформатизації та відповідний закон5. Цей Закон визначає загальні засади формування, виконання та корегування Національної програми інформатизації.

Національна програма інформатизації визначає стратегію вирішення проблеми забезпечення інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-культурної та іншої діяльності у сферах загально-державного значення. Згідно Закону про Національну програму інформатизації, завданням є створення правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних і гуманітарних засад регулювання процесу формування та виконання цієї Програми та окремих її завдань (проектів).

До суб’єктів, які беруть участь у відносинах, що регулюються цим Законом, належать:

1) замовники робіт з інформатизації;

2) виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації;

3) організації, що здійснюють експертизу окремих завдань та проектів інформатизації;

4) користувачі автоматизованих та інших інформаційних систем і засобів інформатизації.

Головною метою Програми, згідно Закону, є створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави. Органи державної влади, в межах їх компетенції, здійснюють такі функції:

- захист авторського права на бази даних і програм, які створені для потреб інформатизації;

- встановлення стандартів, норм і правил використання засобів інформатизації;

- забезпечення доступу громадян та їх об’єднань до інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до інших джерел інформації;



- визначення пріоритетних напрямів інформатизації з метою подальшої її підтримки шляхом державного фінансування та пільгового оподаткування;

- інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров’я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, пріоритетних галузей економки;

- підтримку вітчизняного виробництва програмних і технічних засобів інформатизації;

- підтримку фундаментальних наукових досліджень для розроблення швидкісних математичних і технічних засобів обробки інформації;

- забезпечення підготовки спеціалістів з питань інформатизації та інформаційних технологій;

- організацію сертифікації програмних і технічних засобів інформатизації;

- державне регулювання цін і тарифів на використання телекомунікаційних та комп’ютерних мереж для потреб інформатизації у бюджетній сфері;

- забезпечення інформаційної безпеки країни.

Взаємозв’язок основних завдань Національної програми інформатизації та системи планування економічного і соціального розвитку України здійснюється шляхом внесення їх до відповідного розділу загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку України.

Національна програма інформатизації України, яка роз­роблена на 2001-2005 pp.6, так само як і перша програма інформатизації на 1998-2000 pp., схвалена Верховною Радою України, не передбачає комплексних заходів захисту інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури. Це створює передумови для порушення: інформаційного суверенітету України, несанкціонованого доступу до інформації її пошкодження й знищення, блокування інформаційно-телекомунікаційних систем та інших негативних інформаційних впливів на особу, суспільство, державу. За відсутністю вітчизняних конкурентоспроможних інфор­маційних технологій, в Україні надається перевага програмно-технічним засобам обробки інформації та засобам зв’язку іноземного виробництва. Переважає тенденція створення інформаційно-телекомунікаційних систем відкритого типу.

На жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інформації, тобто систем зв’язку і телефонії. Рішення даного питання дуже важливе, але, якщо звести все тільки до цього, людині залишається роль звичайних, певним чином — залежних користувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних систем. Тим паче, що Національною програмою „Освіта Україна XXI століття”7 передбачено розвиток освіти на основі нових прогресивних концепцій, впровадження в навчальний процес новітніх педагогічних і інформаційних технологій, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти.



2669669289064100.html
2669718520811382.html
    PR.RU™